Памʼятаємо, славимо, вшановуємо героїв Зміївщини
До 75-річчя Перемоги у Другій Світовій війні Зміївська Центральна бібліотека підготувала відеоперегляд в рамках проєкту «Герої навколо нас».
Друга світова війна для мільйонів українців стала справжнім лихом, «чумою». Чим далі в минуле відходять події цієї жахливої війни, чим менше залишається серед нас обпалених боями ветеранів, тим ближчими та дорожчими стають вони для нас На фронтах війни загинуло близько тисячі Зміївчан. За хоробрість і відвагу, проявлені в боях орденами і медалями нагороджено понад 1900 жителів Зміївщини. Спираючись на краєзнавчий матеріал, що є у кожній бібліотеці-філії, консультації директора Зміївського краєзнавчого музею Саяного М.І. та спогади земляків бібліотекарі ЦБС Зміївського району впродовж двох років готували, узагальнили та презентували свою клопітку роботу для широкого загалу.
«Майскими короткими ночами, отгремев, закончились бои». Саме так завершилися 1418 днів і ночей вогненного запеклого смерчу війни, що розгорталася на гігантській території від Північного Льодовитого океану до сивих хребтів Кавказьких гір. 1 ось цій гігантській битві прийшов кінець. 9 травня 1945року на весь світ прогриміли останні залпи гармат на Красній площі в Москві — залпи, котрі символізували остаточну перемогу над гітлерівським фашизмом.
Позаду були чотири важких роки великого горя і людських страждань. Тому цього ясного, теплого травневого дня, коли вся природа оживала від зимової сплячки, коли весна буяла білими свічками каштанів, п’янила неповторними запахами бузку, а на клумбах полум’яніли тюльпани, троянди, на знесилену землю прийшла нарешті оглушлива тиша. Гострим болем обізвалася вона у серцях матерів, дружин, наречених, яким не судилося діждатися з полів запеклих битв своїх синів, чоловіків, суджених...
Уже 75-й рік весна і Перемога для нас невіддільні. Так розпорядився довгий календар війни. Але навіть якби ця найбільша і найстрашніша в історії людства війна завершилася в іншу пору року, Перемога все одно означала б відродження, повернення до життя все те, що несе світові весна.
Більше трьох років точилася запекла боротьба за визволення України. Кожен день — як рік. Кожен день — як століття. За масштабами й значимістю ратних та трудових подвигів, за ціною величезних втрат. В останніх офіційних документах наводиться така цифра; в боях за звільнення України від гітлерівських розбійників полягло 3,5 мільйона радянських воїнів... Практично на Україні немає будинку, у вікна якого не зазирнула б смерть, немає сім’ї, яка не зазнала б відчутних втрат. Багато дітей залишилося без батьків, родин — без дбайливих господарів. Це — головне звинувачення фашизму. Цей страхітливий злочин гітлерівців навіки запам’ятає кожен мешканець української держави, все людство.
Не обійшла стороною біда й родини мешканців Зміївщини. За даними райвійськкомату, в роки війни на фронтах Вітчизняної в жорстоких боях з фашистами загинуло 7491 чоловік. Більше 2600 із них смертю героя полягло на полі бою, померло від ран у шпиталях 648, зникло без вісті понад 4000, з них чимало в концтаборах. Партизанів і підпільників полягло в роки війни 159.
Так, війна — суворе випробування для всіх. Велика увага приділялася й приділяється увічненню пам’яті героїв, які полягли в боях за визволення району від окупантів. Вулиці в райцентрі названо на честь 152-ї та 6-ї стрілецьких дивізій, котрі звільняли район у серпні 1943-го. Є у Змієві і вулиці Широнінців, Вернигоренка, а в Таранівці — полковника Білютіна. На околиці Таранівки, на вогненному переїзді, відкрито пам’ятний меморіал героям-широнінцям, залізнична станція в селі також носить ім’я Широніна. На братській могилі гвардійцям взводу відкрито пам’ятник героям, у школі — історичний музей, присвячений героям. Споруджено меморіальний комплекс радянсько- чехословацької дружби, музей із діарамою бою в с. Соколів відкрито в місцевому Будинку культури.
В центрі Змієва, у мальовничому куточку сквера, знаходиться священна для всіх нас братська могила, де поховано воїнів-визволителів. На мармуровій плиті викарбовано: «Вічна слава героям, які полягли в боях за честь і незалежність нашої Вітчизни». Застигли у скорботі красуні-ялинки, схиляючи до землі вічнозелені волохаті руки-віти, а поряд тягнуться до сонця стрункі білокорі берізки, як символ вічності життя, торжества миру і спокою. Поруч меморіал Вічної Слави — зметнулася на десятиметрову висоту мармурова стела, палахкотить полум’ям Вічного вогню. На гранітних плитах — сотні й сотні прізвищ росіян, українців, вірменів, казахів, татар, грузинів, які полягли в боях за звільнення Змієва в 1942—1943 роках. Тут же - списки зміївчан, котрі загинули на фронтах Великої Вітчизняної. Таке виявлення вічної пам’яті й скорботи як по відношенню до загиблих воїнів-визволителів, так ідо наших земляків, які вже ніколи не повернуться в рідні оселі з полів битв, не випадкове. Адже всі ми свято вшановуємо як тих, хто пожертвував своїм життям заради нашої свободи, так і наших земляків, які загинули в боях з гітлерівцями, несучи визволення росіянам, білорусам, молдаванам і ті д.
В тому ж с. Соколове поруч відкрито пам’ятник двом Героям-землякам І. В. Міщенку та О. Р. Шемигону. У серпні 2000 року, в дні святкування річниці проголошення незалежної України, в Геніївці відкрито стелу з іменами 327 земляків, які загинули на фронтах. Тут ніколи не в’януть квіти вічної пам’яті й глибокої поваги односельців до подвигів героїв.
Як найдорожчих і завжди бажаних гостей тепло і сердечно зустрічали неодноразово в районі П. М. Широніна, І. Г. Вернигоренка, інших героїв-широнінців, котрі дивом залишилися в живих. Всенародною шаною і глибокою повагою оточували і візити на Змїївщину ветеранів дивізій, які вели бої на території району, маршала артилерії Ю. П. Бажанова, якому випала честь запалити Вічний вогонь на братській могилі радянських воїнів у райцентрі. Нажаль, на сьогодні вони всі покійні.
13 Героїв Радянського Союзу дала Батьківщині наша рідна земля. В ряді хоробрих захисників Вітчизни особливе місце займає Захар Карпович Слюсаренко, який двічі удостоєний цього високого звання. Хоробрий комбриг 3-ї гвардійської танкової армії громив ворога на Курській дузі, при визволенні Києва, штурмував Берлін. На почесному місці в центрі Змієва відтворено погруддя нашого відважного земляка. Його ім’я носить Зміївський ліцей №1. В центрі міста змієва — ще одна стела з барельєфами всіх Героїв — наших земляків. У свята та будні тут полум’яніють живі квіти, як данина всенародної шани та пам’яті про подвиги героїв-земляків на фронтах Великої Вітчизняної війни. Подвиги героїв будуть для мешканців і майбутніх поколінь взірцем вірного служіння своїй державі, своєму народу.
А це:
Бублій Павло Семенович (нар. 15 січня 1916 — пом. 28 березня 1997), уродженець м. Змієва, заступник командира стрілецького полку, Герой Радянського Союзу;
Воронько Олександр Григорович (нар. 5 (18) липня 1917 — пом. 9 лютого 1997), уродженець с. Соколове, гвардії майор, Герой Радянського Союзу;
Ковтун Григорій Іванович (нар. 1922 — пом. 1944), уродженець с. Черемушне, морський піхотинець, Герой Радянського Союзу;
Колодяжний Арсеній Григорович (нар. 1906 — пом. 1943), уродженець с. Гонтарі, гвардії рядовий, Герой Радянського Союзу;
Кравцов Юхим Єгорович (нар. 24 грудня 1910, Шелудьківка — пом. 7 січня 1984, Київ), уродженець с. Шелудьківка, старший радіотелеграфіст, Герой Радянського Союзу;
Кришталь Арсентій Єлисійович (нар. 8 травня 1913 — пом. 19 грудня 1977), уродженець с. Чемужівка, механік — водій танка, Герой Радянського Союзу;
Лаврик Іван Іванович (нар. 1922 — пом. 1993), уродженець с. Черемушне, молодший лейтенант, Герой Радянського Союзу;
Міщенко Іван Васильович (5 травня 1922 — 30 березня 1987), уродженець с. Соколове, командир взводу, Герой Радянського Союзу;
Пасько Микола Федорович (12 грудня 1918 — 16 липня 1982), уродженець с. Скрипаї, капітан, Герой Радянського Союзу;
Протопопов Іван Іванович (15 квітня 1907 — 10 серпня 1944), уродженець с. Геніївка, старший лейтенант, Герой Радянського Союзу;
Слюсаренко Захар Карпович (нар. 16 вересня 1907, Зміїв, Харківська губернія, Російська імперія — 6 квітня 1987, Київ, Українська РСР, СРСР) — уродженець м. Змієва, генерал — лейтенант, 2-чі Герой Радянського Союзу;
Чепур Микита Дмитрович (17 квітня 1906 — 9 жовтня 1982) — уродженець м. Змієва, Герой Радянського Союзу;
Шемигон Олексій Родіонович (1916 — 20 серпня 1944), уродженець с. Вилівка, лейтенант, Герой Радянського Союзу.
Зідьківська середня школа носить ім’я Героя Радянського Союзу Григорія Ковтуна, який тут навчався. На подвір’ї школи — бюст Героя, його ім’я носить і вулиця, що простягнулася через всі Зідьки аж до Черемушної, де він народився. Виходить у море для ловлі риби траулер «Григорій Ковтун». Іменем Героя Радянського Союзу О. Р. Шемигона названо тепловоз, який перевозить вантажі та пасажирів по рейках Південної залізниці.
Зміївчани можуть пишатися іменами шести відважних воїнів, яким випала честь бути учасниками Параду Перемоги. Відкриває цей список Герой Радянського Союзу Іван Міщенко, уродженець с. Соколове. Командир взводу мінометників відзначився винятковою мужністю в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Особливо відзначилися мінометники при форсуванні Прип’яті. Уродженець с. Чемужівка Іван Вітер був у топографічній розвідці дивізіону «катюш». Воював на Калінінському фронті, на Курській дузі, форсував Дніпро в районі Лютежа, брав участь у боях за Будапешт, Відень. А після Параду Перемоги встиг взяти участь у розгромі Квантунської армії на Далекому Сході. У с. Мохнач проживав колишній сапер Григорій Гордієнко. На його рахунку — безліч успішних операцій по розмінуванню мінних полів гітлерівців, по мінуванню переднього краю оборони наших воїнів. Старшина Михайло Жигульський — кавалер ордена Слави двох ступенів, ордена Вітчизняної війни двох ступенів, ордена Червоної Зірки, багатьох медалей. Ці бойові нагороди говорять самі за себе. Лейтенант Микола Назаренко, уроженець с. Соколове, пройшов урочистим маршем по Красній Площі, будучи правофланговим у одному строю зведеного парадного полку 3-го Білоруського фронту. Та житель с. Геніївка Гордієнко Михайло. Дорогами війни він дійшов до Берліна, залишивши свій автограф на колонах Рейхстагу.
Краєзнавчий матеріал, який розкриває історичну правду про трагічні дні війни, висвітлює образи учасників воєнних дій зберігається у Зміївській Центральній бібліотеці. Основна мета історичного краєзнавства - показати відвідувачам, якою великою ціною нашому народу дісталася Перемога і ще раз нагадати, що цей всесвітньо-історичний подвиг не згасне у віках, він назавжди залишиться у вдячній пам`яті людства.
На землі зосталось Вас так мало,
Вже стареньких, зболених, сумних…
Пам’ятаймо подвиг Ветерана
І шануймо всіх, іще живих!
В зиму люту, чи в весну духмяну,
Як зустрів, в пошані зупинись,
До землі вклонися Ветерану,
Низько, низько вдячно поклонись!
Памʼятаємо, славимо, вшановуємо героїв Зміївщини